Сад моєї душі

По тернистих дорогах я довго ходив І не раз мене серце боліло Як бальзам для душі я цей сад посадив Він весною зацвів біло-біло Моє сонце з роками раніше встає Я забув, як задобрити долю І здавалося, серце затерпло моє Від розлук і від втрат, і від болю У сад знов піду і печаль, наче мить, промине Літа почекають і зникнуть турботи численні А яблуні білі у вальс закружляють мене І ніжно всміхнуться до мене, немов наречені Ніжні яблуні так дивовижно цвітуть Білоплинна пожежа палає Тут про вічне і праведне бджоли гудуть І душа моя відпочиває Проростає у землю коріння моє Появляються мрії крилаті Квітне сад і наснаги мені додає Хочу жити і хочу кохати У сад знов піду і печаль, наче мить, промине Літа почекають і зникнуть турботи численні А яблуні білі у вальс закружляють мене І ніжно всміхнуться до мене, немов наречені У сад знов піду і печаль, наче мить, промине Літа почекають і зникнуть турботи численні А яблуні білі у вальс закружляють мене І ніжно всміхнуться до мене, немов наречені У сад знов піду і печаль, наче мить, промине Літа почекають і зникнуть турботи численні А яблуні білі у вальс закружляють мене І ніжно всміхнуться до мене, немов наречені А яблуні білі у вальс закружляють мене І ніжно всміхнуться до мене, немов наречені