Я мав колись-то коника,
Що звався Сірячок.
Я дав його раз дівчинці
Проїхать на товчок.
Цок-цок, під копитом камінь-камінець,
Наздогоняє вітер-вітерець!
Коник скаче, я не плачу,
Бо я хлопчик-молодець!
Вона шмагала коника
Ще й била батіжком,
Вона ганяла коника
Болотяним лужком.
Цок-цок, під копитом камінь-камінець,
Наздогоняє вітер-вітерець!
Коник скаче, я не плачу,
Бо я хлопчик-молодець!
Навіщо дав їй коника?
Я дуже шкодував.
І вже ніколи коника
Дівчаткам не давав!
Цок-цок, під копитом камінь-камінець,
Наздогоняє вітер-вітерець!
Коник скаче, я не плачу,
Бо я хлопчик-молодець!
Цок-цок, під копитом камінь-камінець,
Наздогоняє вітерець,
Коник скаче, я не плачу,
Бо я хлопчик-молодець!
