Там, де гори сині

Де нічка у гуцульській хустці

Вмочає косу в потічок,

Де зорі, висіяні густо,

Горять, неначе сто свічок,

Де серце звеселить трембіта,

А очі - врода молода,

Я звідти, друзі мої, звідти,

Мої там щастя і жура.

Там, де гори сині, в тесаній хатині

Доля грає на струні,

З краю, що в смереках, бачу всіх здалека,

Світ видніється мені.

Там потоки-ріки бистрі, ніби дикі,

Наче птахи на порі,

Там гуцулка-мати вийде нас стрічати

Ще до ранньої зорі.

Ой біла полонинська ватра

Тебе зігріє і мене,

І вже не варто, вже не варто

Нам щось пригадувать сумне.

Скажу я іншим без докору,

Скажу і засвічусь увесь,

Хто в горах - дивиться угору,

Хто в горах - ближчий до небес.